Сценарій свята «Ми вдячні Богові за маму»

 

Мета: підтримати традиції дбайливого ставлення до матері, зміцнити сімейні цінності , підкреслити особливе місце у нашому житті найдорожчої людини, виховувати повагу, прагнення дарувати мамі свою любов і ніжність в подяку за її турботу, терпіння і відданість.

 

                                          Перебіг свята

Вступне слово вчителя.

        Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов’їними трелями, і приніс нам зворушливе, сердечне Свято матері.

        В Україні стає доброю традицією відзначати в другу неділю травня День матері, берегині сім’ї, духовної опори роду. Навколо матері гуртуються діти і внуки, невістки й зяті. Вона береже звичаї своїх попередниць, встановлює власні родинні традиції, творить неписане законодавство стосунків у своїй маленькій державі, ім’я якій – родина. До матері прислухаються, її поважають. Де вона в пошані, там лад і спокій.

         Ростуть наші діти і з ранніх літ славлять Бога за все, що мають у житті: яскраве сонечко, голубе небо, за місяць і зорі, за батьків, за милість Господню. Сьогодні вони хочуть подякувати Богові за своїх матерів, за їх золоті руки і безмежно люблячі серця. Висловити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за турботу, що не знає меж.

      (Презентація)

Учениця:      Якщо говорити між нами,

                        То все починається з мами.

                         І казочка перша у світі,

                         І сонячна подорож в літо.

                         Найперші легенькі сніжинки

                         І сяюче диво – ялинка.

                         Від мами – літери, й слово,

                         І зроблена разом обнова…

                         Якщо говорити між нами,

                         То все починається з мами.

Учень:           Дощі, що йшли багато днів, - затихли,

                        І сонце день весни поцілувало.

                        За вітром хмари чорні десь поплили,

                        Земля в віночок пролісковий вбралась.

                        Це мамин день, сьогодні в мами свято,

                        Несем свої серця з любові мамі,

                        На світі слів прекрасних є багато,

                        Але для неї їх усіх замало.

                        Ми віддаємо маму в руки Божі,

                        Він знає, як її нагородити,

                        Він на стежках життєвих допоможе,

                        І відповість на всі її молитви.

 (З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають гостей дівчина і хлопець в українських строях)

Учениця:    Заграйте, гори, зашуміть, діброви,

                      Приберіться, ниви, красно та багато,

                      Зажурчіть, потоки, заведіть розмови

                      Про святочну днину, про велике свято!

                      Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,

                      Гомоніть з вітрами, польовії квіти,

                      Задзвоніть, дзвіночки, рожі, всі косиці,

                      Заспівайте хором, українські діти!

                      А кому ж то грати та кому співати?

                      Знає це дитяче чистеє серденько:

                      Нині Твоє свято, наша рідна мати,

                      Будь благословенна, українська ненько.

  Учень:      Ласкаво просим, гості, у світлицю,

                    Де пісня й казка, звичаї живуть,

                    Де пахне васильочок і пшениця,

                    Де рушники узорами цвітуть.

Учениця:   Добрий день Вам, люди добрі,

                   Що зібрались у цій залі,

                   Раді з святом Вас вітати,

                   Щастя і добра бажати.

      (Виходять ведучі)

Ведуча: Шановна наша родино! Просимо ласкаво на хліб, на сіль, на свято урочисте.

Ведучий: Слово мама входить у наше життя тихо і непомітно. Так тихо ростуть дерева, сходить сонце, тихо гладить дитину по голівці рідна рука. Із букви-краплинки та щастя-сльозинки зродиться воно на вустах янголятка і осяє хатину, як дар Божий. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Це –  мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, оберігає від усього злого – добра й вічна Берегиня роду нашого.

Учень:       Стоїть матуся світла, мов Великдень,

                    Як свічечка в каплиці край села.

                    І все буденне враз стає величним,

                    Здається, що нема у світі зла.

                    Стоїть – і наче небо стало вищим.

                    Цілує промінь лагідний уста.

                    Вона за все пробачить, як Всевишній:

                    За сіль сльози і за того листа,

                    За роки посивілі самоти…

                    Матусю, із яких джерел та сила,

                    Що помагає вам свій хрест нести?

Учениця:    Ви колись над нашою колискою

                     Вечорами тихими схилялися.

                     І були далекі зорі близькими,

                     Як до нас матуся усміхалася.

                     Ми хворіли, Ви за нас молилися,

                     Нам щастило – Ви за нас рпділи.

                     І солодким болем серце билося,

                     Як з гнізда у білий світ летіли.

                     З чим прийдем  до Вас в цей день весняний?

                     Любій мамі що подарувати?

                     Пісню, квіти, золото, коштовності?

                     Лиш здоров’я – жити і сміятись.

  Звучить пісня «Червона калина»

Ведучий:  Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини і до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі. Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою, найріднішою.

Учень:         Кожна ненька для своїх дітей

                      Простягає щастя на долонях –

                      У матусі серце золоте,

                      У матусі паморозь на скронях.

                      Чи то вишня свій зронила цвіт,

                       Ніби й неньці небагато літ,

                       Та  все сяють сріблом її коси.

                       Пригорніть матусю до грудей,

                       Не старайтесь сльози приховати.

                       Найрідніша серед всіх людей,

                       Найвірніша лиш буває мати.

                       І якою б не була любов

                       До сестри, коханої дружини –

                       Лиш до неньки ми ідемо знов

                       В найскрутніші у житті хвилини.

Учениця:      Коли усміхається мама,

                        То ніжності ллється ріка,

                        А вітер танцює в нестямі

                        У нашім дворі гопака.

                        Колючії тануть сніжинки

                        Обабіч весняних доріг.

                        Нема чарівнішої жінки

                        За ту, що дарує усміх.

У світі стає враз тепліше

                        І все навкруги зацвіта.

                        Благаю, всміхайся частіше,

                        Матусю моя золота! 

Учень:           Коли буває важко на душі,

                        Промов, матусе, хоч півслова –

                        І згасне біль, розсіються дощі,

                        І сонце усміхнеться знову.

                        Кохана мамо, ти – найкращий друг,

                        Моя пораднице єдина.

                        Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук –

                        В очах побачу небо синє…

Ведуча:  Руки матері… Вони ніколи не знають спочинку, завше невпинно працюють: у хаті, на подвір’ї, на роботі . Начебто увесь світ постійно потребує уваги і роботи  материнських рук .

Ведучий:  І завжди руки моєї матусі пахнуть чимось: або свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, або яблуками  і медом у Спасівку, а то просто вітряним осіннім полем, або шпарким морозом і снігом, або першими весняними бруньками.

Учень:           Мати білить хату на свято,

                        Сподіваннями тішить розлуки.

                        Стіни льоном цвітуть синювато.

                        Пахнуть квітами мамині руки.

                        Заховавши у закуток втому,

                        З рушниками розвішала спокій,

                        Розмальовує ружами комин.

                        І дзвенить її голос високий.

                        І вже у хаті матусине свято

                        Вгамувало всі болі й розлуки,

                        Пригортаю до уст винувато,

                        В праці зболені мамині руки.  

    (Танець)

Ведуча:   Подивіться в мамині очі. Чи не наша неуважність  та байдужість сіють у них смуток?

Ведучий:  Як рідко задумуємось над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює їй коси, розсипає зморшки на чолі? Пам’ятаймо завжди  про це.

Учениця:          Бережіть материнське серце,

                          Бо воно, як воскова свічка.

                          То на гноті маленьке сонце,

                           Ніжне й тепле, але не вічне.

                           Коли радість і спокій у хаті,

                           То горить воно рівно і тихо.

                           Як прикутая пташка крилата

                           Стрепенеться, віщуючи лихо.

Учень:               Затуліть теє серце ніжне

                           Од вітрів забуття і тривоги,

                           Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

                           І утріть гіркі сльози знемоги.

                           Розсипа серце мами проміння

                           На пелюстки долонь діточих 

                           Тихо скапує нам на сумління,

                           Зазирає, мов совість, в очі.

Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор: «Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.»

Мама: «Що ти пишеш, сину?»

Богдан: «Рахунок для тебе»

Мама: «Цікаво, цікаво!» (хоче підглянути)

Богдан: «Побачиш, коли я допишу».

Автор: «Хлопчина списав цілий листок, простягнув його мамі, і вона почала читати».

Мама: (читає) «Рахунок для мами Богдан, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

         2 рази приніс молоко – 10грн.

         4 рази поприбирав у кімнаті – 20грн.

         2 рази помив посуд – 10грн.

         5 разів почистив взуття – 15грн.

         3 рази помагав накривати на стіл – 20грн.

Це разом – 65грн.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:   Мама: «Я напишу тобі свій рахунок».

Богдан: «Ну, добре, почекаю»

Автор: Мама недовго сиділа над своїм рахунком, справилася дуже швидко, віддала його синові.

Богдан: (читає) . Рахунок Галини Віталіївни синові Богданчику:

           12 років варила для тебе їсти – 0 грн.

           12 років для тебе прала – 0 грн.

           50 штанів, курток, сорочок зашила – 0 грн.

           100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.

 Усе разом – 0 грн.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований.

Богдан: «Але, мамо, чому ви скрізь написали 0 грн?»

Мама: «Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але, якщо ти хочеш, я можу дати тобі ті гроші, які ти заслужив.»

Богдан: «Ні, мамо, я не хочу жодної гривні, пробач мені, я все зрозумів».

Ведуча: Мати – це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати її руки, які підтримували нас у години радості і печалі.

           Пісня «Матуся»

Учениця:           На небі безліч світить зір,

                            Але лиш та для мене наймиліша,

                            Що око радує мені , повір,

                            Хоч світло сипле не найяскравіше…

                             У морі безліч плеще хвиль,

                             Та лиш одна для мене найніжніша,

                             Яка лікує мій душевний біль,

                             Хоч і на берег плеще найтихіше…

                             На світі безлічі сплітаються доріг,

                             Але лиш та для мене найрідніша,

                             Яка веде до мами на поріг

                             І посмішкою маминою дише…

 Ведучий: Молодість егоїстична. Беручи все як належне, ми часто забуваємо про вдячність. «Дякувати батькам? За що? Вони зобов’язані мене утримувати!» Визнайте, це – типова думка багатьох самовпевнених людей.

Ведуча: Кажуть, кожне покоління переживає любов батьків і невдячність дітей. Давайте станемо винятком!

Учениця:  Дякую Вам, мамо, за перший скарб – пісню над колискою. За пісні, які Ви добували зі свого серця, які пронесли через усі свої літа й співаєте їх нині чистим, красивим і таким молодим голосом. Дякуємо Вам, мамо, за невмирущі пісні з глибин народних і вічних. З ними ми сильні. З ними ми горді і красиві. З Вашої пісні й любові ми, мамо, ми прийшли у світ. Пісня Ваша була моїм першим причастям. Доки співає мати, доти буде наша Україна.

Учень: Дякую Вам, мамо, за другий скарб – рідне слово, рідну українську мову. Мені вперше забриніла вона з Ваших уст і вже довіку не змовкне у моєму серці. Не зрадимо української мови, не зрадимо матері, не зрадимо України.

Учениця: Дякую Вам, мамо, за третій скарб – молитву до Бога. У світлому серпанку дитинства бачу Вашу руку, яка благословляє нас, чую молитву. На крилах молитви летіла наша віра попід небеса, кріпила наш дух і тіло.Дякую Вам, мамо, за радість і сльозу, за слово й молитву, за пісню й ласку, за святість думки й таїну любові, за ясний і тихий світ добра у нашій хаті.

    Пісня «На нашій Україні»

Учениця:  Перед Богом мама на колінах,

                    Щирим серцем молиться вона.

                    І горить незмінна і натлінна

                    Віра – непідкупна і міцна!

                    Ця молитва небо відкриває,

                    Ця молитва рветься в небеса,

                    Бо любов Господня в ній палає!

                    І слова, як вранішня роса,

                    Кожна крапля має силу Божу

                    Для нужденних, хворих і німих…

                    За дітей незрячих і безсилих –

                    Молиться не тільки за своїх!

                    За дітей, щоб вирвати із аду,

                    Усім серцем молиться вона.

                    В цій молитві сила зорепаду 

                    І морської хвилі глибина…

                    Перед Богом на колінах мати,

                    А насправді – воїн на коні!

                    Дай бажання поряд з нею стати

                    Помолитись, боже, і мені!

Учень:     Дякую Вам, мамо, за пісні крилаті,

                 І за щедрі свята в нашій рідній хаті.

                 Бачу Ваші очі в срібно-сивім сумі.

                 В них світають ночі в сонячній задумі.

Учениця: Прошу в Вас любові на щасливу днину,

                  Чую ніжний голос: «Спи, моя дитино».

                  Носять Ваші руки онучат маленьких,

                  Ви такі прекрасні, моя рідна ненько.

Учень:      Ви в молитвах Божих бережете світло,

                  Щоб життя у мирі і в надії квітло –

                  Щоб світило сонце нашій Україні.

                  І всміхалось дітям небо синє-синє.

Учениця:  Дякую Вам , мамо, за високу долю,

                  За зелене жито на веснянім полі.

                   Дякую Вам, мамо, за прожиті роки,

За турботи серця, за родинний спокій.

                  Хоч часом ми буваємо нечемні

                   І дуже Ви хвилюєтесь за нас,

                   Але у серці, знаємо напевно,

                   Ми більше радуємо Вас.

Ведуча:   Любі наші матері! Будьте завжди гарними і коханими! Нехай Ваші діти дарують Вам силу і щастя! Життя триває, тому що на Землі є Ви!

Ведуча:      Шановні мами!

                   Хай Бог охороняє вас від злого,

                   Хай світить сонце і колосяться жита,

                   Щоб Ви були щасливі і здорові,

Усі разом: На многії і благії літа.

                (звучить пісня «Многая літа»)

Заключне слово вчителя.

      Шановні мами, прийміть дитячу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю. Нехай любов, дарована дітям, повернеться сторицею, рясними Божими благословеннями!